Авшоры википедия – Офшор (оффшоры) что это такое простым языком, что такое оффшорная зона

Офшор Википедия

Офшо́р (от англ. offshore — «вне берега») — страна или территория с особыми условиями ведения бизнеса для иностранных компаний.[1] Среди них — низкие или нулевые налоги, простые правила корпоративной отчётности и управления, возможность скрыть настоящих владельцев бизнеса.[1] В связи с этим офшоры часто используют для преступлений: отмывания криминальных денег, государственной коррупции, мошеннических операций.[1]

Компании регистрируются в стране нахождения офшора, перенося туда свой капитал.[2] В российском законодательстве офшоры называются «контролируемыми иностранными компаниями» и их деятельность в некоторых случаях облагается налогами. Офшорных зон в мире насчитывается более 50. По ряду оценок, общий объём средств в них может составлять $32 трлн.[1]

Термин «офшор» впервые появился в одной из газет на восточном побережье США в конце 1950-х годов. Речь шла о финансовой организации, избежавшей правительственного контроля путём географической избирательности. Другими словами, компания переместила деятельность, которую правительство США желало контролировать и регулировать, на территорию с благоприятным налоговым климатом. Таким образом, термин «офшор» включает в себя не только юридическое понятие, но и экономико-географическое

[3]. Правоведы, не особо раскрывая финансовой сути офшоров, поднимают второстепенные темы, например, что нет единого мнения о том, что можно считать офшором[4].

Офшорные схемы не являются современным явлением, их используют ещё со времён древних Афин, когда был введён двухпроцентный импортный и экспортный налог. Во избежание уплаты налогов греческие и финикийские купцы начали объезжать территорию Афин в двадцать миль. Вскоре в качестве налоговых убежищ стали выступать близлежащие мелкие острова, куда завозились без уплаты пошлин и налогов контрабандные товары.

В XV веке во Фландрии были очень низкие торговые ограничения и налоги, из-за этого английским купцам было выгоднее возить и продавать шерсть во Фландрии, а не в Англии, где налоги и ограничения были значительно выше. В США офшорная история уклонения от налогов началась с XVIII века, для уклонения от импортного налога, налагаемого Англией, торговцы пытались осуществлять свою торговую деятельность через Латинскую Америку.

Швейцария стала прототипом современной юрисдикции офшорных зон. На фоне привлечения финансового бизнеса в экономику в Швейцарии были созданы центры обмена денег, разработаны институты финансовой секретности, что и стало убежищем для иностранного капитала (был принят закон, который требовал от банкиров вести учёт счетов своих клиентов, но запрещал им раскрывать этот учёт кому бы то ни было[3]).

В 1970-е годы ряд островных колоний Великобритании получили независимость, а некоторые оставшиеся в составе Соединенного Королевства Великобритании и Северной Ирландии были лишены финансового субсидирования из британского бюджета и перешли на самостоятельное формирование своего бюджета за счёт регистрации офшорных компаний

[5].

В последнее время другие страны ввели в силу законы, похожие на швейцарские, и начали конкурировать за привлечение международных капиталов, проводя политику привлечения иностранного бизнеса. Для многих островных государств, не имеющих природных средств для развития, офшорный бизнес стал единственным средством для получения доходов[6].

Впервые российские компании начали использовать офшоры в 1991 году, когда в Москве открылся офис швейцарской фирмы Riggs Walmet Group, которая оказывала услуги по открытию и сопровождению компаний в безналоговых юрисдикциях[3].

ruwikiorg.ru

ОФФШОР — это… Что такое ОФФШОР?

(офшор, offshore, от англ. «вне берега») — юридическое лицо с нулевым или пониженным уровнем налогообложения, зарегистрированное в одной из свободных экономических (оффшорных зон).

К оффшорным компаниям применяются ежегодная пошлина или сбор. Согласно требованию стран, где разрешена регистрация оффшоров, такая компания не ведет хозяйственной деятельности в стране своей регистрации, а владельцы оффшоров являются нерезидентами этих стран. Нерезидентный статус означает, что центр управления и офис оффшорной фирмы находится за рубежом либо вообще отсутствует.

Часто оффшорная фирма — это всего лишь купленный пакет документов о регистрации (средняя цена — 1000 долларов), а ее зарегистрированный офис — просто адрес, по которому власти могут вступить в контакт с представителем оффшорной компании. Конфиденциальность владения оффшорной компанией обеспечивается в т. ч. за счет того, что в регистрационных документах указываются фамилии не реальных владельцев, а номинальных лиц.

Впервые в современном смысле термин «оффшор» был применен, по-видимому, в 1950-е гг. к некой американской компании, переместившей свою деятельность на территорию с благоприятным налоговым климатом.

Таким образом, «оффшор» — понятие, скорее, экономико-географическое, но не юридическое. В законодательстве оффшорных зон такие компании как правило называются «международные предпринимательские компании» (IBC).

Оффшорные зоны — это территории, которым их политические центры предоставляют более льготный, по сравнению с общепринятым, режим хозяйственной деятельности с гарантированной коммерческой тайной. Создавая такие зоны, государство, по каким-либо причинам не имеющее возможности обеспечить экономическое развитие иным способом, преследует цель увеличения роста валютных поступлений, а также развития финансовых институтов, социальной инфраструктуры, туризма.

К оффшорным странам (или оффшорным юрисдикциям) можно отнести Британские Виргинские острова (БВО), Сейшельские острова, Невис, Панаму, Доминику, Белиз, Каймановы о-ва, Бермудские о-ва и ряд других стран, в основном небольших островных государств Карибского бассейна и Тихоокеанского региона.

К странам (регионам) с умеренным налогообложением относят Кипр, Гонконг, Лихтенштейн, Люксембург, Гибралтар, Уругвай.

Регистрация оффшорной компании помогает предпринимателю существенно (и совершенно законно) минимизировать налогообложение его местной фирмы, практически ликвидировать выплаты по налогу на прибыль и значительно снизить выплаты по социальному и подоходному налогам за счет «серых схем».

Для многих предпринимателей получать не облагаемую налогами прибыль через оффшоры представляется предпочтительнее, чем зарабатывать деньги легально, развивая производство или финансовые институты в юридическом поле России. Кроме того, через оффшоры зачастую отмываются деньги, имеющие откровенно криминальное или, как минимум, не совсем легитимное происхождение.

Первооткрывателями оффшоров и основными пользователями долгое время были наркобароны, американская и итальянская мафия, мошенники разных видов. Для всего цивилизованного мира регистрация в оффшоре была символом нечистоплотности владельцев, акции таких компаний не котировались, банки отказывали в выдаче кредитов, были и другие издержки, связанные с репутацией. Однако, начиная с 1970–80-х гг. оффшорным налогообложением стали пользоваться и крупные ТНК. По всему миру стало возникать достаточно могущественное космополитическое сообщество, неуязвимое для национального законодательства даже могущественных государств. ТНК даже стали существенно влиять на мировою политику и экономику.

Правительства разных стран уже давно начали выступать против оффшоров, но настоящая борьба с ними развилась после терактов 11 сентября. США объявили, что будет искать счета террористов по всему миру и не примут никакие ссылки на «коммерческие тайны». Ряд известных оффшорных государств отреагировали на эти требования приведением законодательств в соответствии с нормами цивилизованности и прозрачности. За ними последовали другие. Сейчас можно говорить о закате эпохи оффшоров на Западе.

В России же, наоборот, в 1990–2000-е гг. были побиты все мировые рекорды по использованию «серых» оффшорных схем и вывозу капитала. Все российские разговоры о том, что вывоз капиталов в оффшоры происходит лишь по причине макроэкономической нестабильности и слишком высокого налогообложения в России, являются обычной демагогией: неофициальный вывоз капитала возможен и даже неизбежен при любом инвестиционном климате. Что, в частности, демонстрирует опыт одной из трех наиболее привлекательных в инвестиционном отношении стран мира, согласно исследованию

A. T. Kearney — США, вывоз капитала из которых превышает 5% национального ВВП.

Развитые государства, борясь с транснациональной преступностью, ужесточают контроль за финансовыми операциями в оффшорах, но полного запрета не установлено практически нигде в мире.

На состоявшемся 2–3 апреля 2009 г. в Лондоне саммите G20 (расширенный формат «Большой восьмерки»), посвященном выработке мер для противостояния мировому финансовому кризису, лидеры 20 крупнейших экономик мира сошлись во мнении о необходимости введения санкций в отношении оффшоров, которые отказываются присоединиться к борьбе с отмыванием денег и уклонением от уплаты налогов,

В России вывоз капитала в оффшоры превратился за последние 15 лет в настоящее бедствие. За это время из страны вывезено, по разным оценкам, 100–500 млрд долларов. В этом процессе приняли активное участие финансовые институты Запада, благоприятствовавшие приему российского капитала, обучавшие российских банкиров работе в оффшорах, содействовавшие реализации двойных и фиктивных внешнеторговых контрактов.

По оценкам экспертов, на сегодняшний день через оффшоры проходит до 80% сделок по продаже российских активов на фондовом рынке. Между тем, большой рост IPO российских предприятий и выход бизнеса из тени со временем снижает роль оффшорных схем.

Большая актуальная политическая энциклопедия. — М.: Эксмо. А. В. Беляков, О. А. Матвейчев. 2009.

greater_political.academic.ru

Офшорна зона — Вікіпедія

Офшорна зона (від англ. off shore — «поза берегом») — один із видів вільних економічних зон, що належать до сервісних вільно-економічних зон, особливістю яких є створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового та фіскального режимів, високий рівень та законодавчі гарантії банківської та комерційної секретності, лояльність державного регулювання.

Синоніми офшорної зони — офшорний центр, безподаткова зона, податковий притулок, податкова гавань.

Термін «офшорна зона» загалом має на увазі будь-яку країну з низькою або нульовою податковою ставкою на всі або окремі категорії доходів, певний рівень банківської або комерційної секретності, мінімальну або повну відсутність резервних вимог центрального банку або обмежень у конвертованій валюті.

Крім того, більшість офшорних зон має відносно прості вимоги з ліцензування й регулювання фінансових компаній та інших фірм.

Особливістю офшорної юрисдикції є поширення пільгового режиму виключно на нерезидентні компанії (тобто такі, які не здійснюють діяльність на території юрисдикції) і, що найважливіше, забезпечення ефективного режиму фінансової секретності.

Основні ознаки у визначенні офшорних зон[ред. | ред. код]

  • Оподаткування. Багато офшорних юрисдикцій стягують податки, проте всі вони або не стягують податок на прибуток взагалі, або стягують його тільки з певних категорій доходу, або стягують податок нижчий, ніж у тій країні, де платники є податковими резидентами. Відсутність податку на прибуток, як правило, є частиною політики залучення іноземного капіталу. У ряді випадків податок на прибуток не вводиться внаслідок бідності значної частини населення. Багато податкових притулків у басейні Карибського моря є невеликими, малорозвиненими країнами з бідним населенням; у цих умовах країна може мати значно більший прибуток при низькому рівні податків і зборів. Важливою особливістю більшості офшорних територій є надання пільгового податкового режиму та виконання вимоги проведення ділових операцій за межами країни, де офіційно зареєстрована офшорна компанія.
  • Фінансова секретність. Певний рівень секретності також є характерним для офшорних юрисдикцій, як і для інших країн. Проте більшість країн не захищає цю інформацію від розслідування правоохоронними органами іноземної держави, особливо коли розслідування здійснюється відповідно до міжнародного договору. Особливістю офшорних юрисдикцій є наявність надмірно жорстких правил захисту банківської й комерційної таємниці. Вони відмовляють у порушенні своїх бар’єрів секретності навіть тоді, коли є серйозне порушення законів іншої країни. З цієї точки зору розрізняють дві категорії офшорних юрисдикцій:
  • країни, які відмовляють у послабленні своєї секретності, незважаючи на використання такого режиму секретності зі злочинною метою;
  • країни, що дозволяють законні розслідування в належних випадках.
  • Валютний контроль. Офшорні юрисдикції мають, як правило, систему подвійного валютного контролю. В її основу поставлена відмінність між резидентами та нерезидентами, а також між національною й іноземною валютами. Загальне правило: резиденти піддаються валютному контролю, а нерезиденти — не піддаються. Проте нерезиденти піддаються звичайному контролю відносно місцевої валюти. З компанією, створеною в офшорній юрисдикції, що належить нерезидентам і здійснює свою діяльність зовні юрисдикції, поводяться як з нерезидентом з погляду валютного контролю. Відповідно іноземна особа може сформувати компанію в країні податкового притулку для здійснення бізнесу в інших юрисдикціях. В такому разі компанія не піддаватиметься валютному контролю в податковому притулку, оскільки вона не здійснює операцій у валюті інших юрисдикцій і не займається бізнесом у цій офшорній юрисдикції.
  • Комунікації. Більшість офшорних юрисдикцій мають надійні засоби зв’язку — добрі телефонні, кабельні та телексні послуги зв’язку для з’єднання їх з іншими країнами. Багато хто має також регулярний повітряний зв’язок. Наприклад, є щоденні безпосадочні авіарейси між Каймановими Островами та Маямі та пряма лінія між Х’юстоном і Гранд Кайманом. Вживання англійської мови як основної в карибських юрисдикціях і їх близькість до території США також сприяє їх особливій привабливості для жителів США та Канади.
  • Легкість доступу до зарубіжної банківської системи. Використовування офшорних юридичних осіб дає можливість розміщувати капітал у твердій валюті в надійних банках стабільної країни. Великі секретарські компанії з визнаною міжнародною репутацією мають усталені зв’язки й можливість відкривати для своїх клієнтів рахунки в першокласних зарубіжних банках. Офшорній фірмі може бути відкритий валютний банківський рахунок у зарубіжному банку. Такий рахунок може використовуватися для безготівкових розрахунків, здійснення інших операцій (перекази, акредитиви, банківські гарантії) або для акумуляції неформальних фундацій коштів як «скарбничка» грошей.

Офшорні зони й Україна[ред. | ред. код]

Вперше українські бізнесмени дістали можливість відкривати офшорні компанії в 1991 році. В квітні 1991 року швейцарська компанія Riggs Walmet Group оголосила про те, що виходить на український ринок з пропозицією про організацію компаній. Пропонувалася не тільки допомога в створенні безподаткових компаній, але й підтримка їх діяльності — внесення щорічних внесків до бюджету країни базування, забезпечення секретарських послуг з обробки нерегулярної пошти, організація щорічних зборів акціонерів, складання балансів тощо. За міжнародними мірками, вартість послуг була досить висока: $4800 — за реєстрацію і $1100 щорічно — за підтримку. За минулий період у результаті зростання пропозиції подібного роду послуг і зростання конкуренції ціна офшору впала до $500.

Офшорні схеми засновані на використанні можливостей, що надаються укладеними угодами про усунення подвійного оподаткування. Офшорні схеми все частіше стали спиратися не тільки на угоди купівлі-продажу, але й на лізингові, комісійні, трастові, страхові та інші договірно-правові форми здійснення складних комерційних операцій. Зарубіжні офшорні компанії використовуються в процесі поточного й довгострокового фінансування українських проектів із-за кордону. В схемах цього типу звичайно широко задіяні спеціалізовані компанії, розташовані в зонах податкових пільг.

Українські банки й фінансові компанії використовують офшорні схеми діяльності на світових ринках цінних паперів. Збільшилася роль офшорних схем у формуванні транснаціональних господарських систем, коли офшорні фірми вбудовуються в мережу зовнішніх філіалів українських підприємств. Офшорні схеми часто націлені на подолання іноземних податкових бар’єрів.

Існує комплекс факторів, які стимулюють розвиток офшорного бізнесу в Україні. До головних із них належать: тягар податкового навантаження та неефективність фіскальної політики, несприятливий інвестиційний клімат і потужні мотиви до експорту капіталу за кордон, високі інвестиційні ризики й використання офшорних схем для приховування факту володіння інвестиційними об’єктами в Україні, криміналізація економіки й задіяння офшорних схем для відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом. На думку експертів, протягом 1980-х років до Швейцарії були переведені з Центральної Європи й колишнього СРСР мільярди доларів. У швейцарців немає однозначної думки, чи можна вважати всі ці внески злочинними. Проте ці гроші потрапляють у категорію «підозрілих» і можуть бути заблоковані. Українських бізнесменів у офшорні зони вабить можливість ухилення від сплати податків або відмивання «брудних грошей» (за ці діяння передбачена кримінальна відповідальність відповідно до ст. 212 і ст. 209 КК України)

Перелік офшорних зон[ред. | ред. код]

  • Гонконг. Провідний банківський центр Азіатсько-Тихоокеанського регіону, третій за величиною світовий фінансовий центр після Нью-Йорка та Лондона. Діє 15-відсотковий податок на рахунки іноземних банків. З огляду на валютно-фінансову кризу в регіоні та перехід у липні 1997 року території під юрисдикцію КНР спостерігається тенденція до поступової втрати привабливості території для світових інвесторів.
  • Сінгапур. Політично та економічно найстабільніша країна в регіоні Південно-Східної Азії. На фоні загострення фінансової кризи в ПСА Сінгапур зберігає стабільність і набуває все більшої ваги як регіональний фінансовий центр. У країні відсутні податки на банківські вклади для нерезидентів.
  • Вануату. Острів, розташованими у Південно-Східній Азії поблизу Австралії та Нової Зеландії. Відсутні податки на прибуток, продаж, податок на додану вартість, прибуток корпорацій, нерухомість, дарування. Крім того, в офшорній зоні діють суворі закони, які захищають повну конфіденційність банківських операцій.
  • Острови Кука. Архіпелаг із 15 островів, розташований поблизу Нової Зеландії. Низькі податки на прибуток та на прибуток корпорацій роблять територію надзвичайно привабливою для здійснення банківської діяльності середніми та малими компаніями.
  • Науру. Острів, розташований у західній частині Тихого океану. Відсутні податки на прибуток, передачу майна в спадщину, власність та нерухомість.
  • Нідерландські Антильські острови (острови Кюрасао, Бонер, Мартен).
  • Андорра. Невелика країна, розташована між Іспанією та Францією.
  • Дамаск. За повідомленням Посольства України в Лівані, офшорна зона розташована у столиці Сирії.
  • Гібралтар. Територія під юрисдикцією Великої Британії, розташована на півдні Піренейського півострова і суміжна з Іспанією.
  • Острів Мен.
  • Острів Гернсі.
  • Острів Джерсі.

Острови Мен, Гернсі та Джерсі формально не входять до складу Великої Британії, але, користуючись певним суверенітетом, належать до сфери її безпосереднього впливу.

Головна відмінність цих територій від планомірно створюваних офшорних зон інших держав полягає в тому, що їх статуси мають значні розбіжності, оскільки вони формувалися в різні часи й під впливом різних обставин. Спільним є те, що там існують ліберальніші, ніж у Великій Британії, режими в сфері оподаткування, заснування й реєстрації банків і торгових компаній, максимально спрощені бюрократичні процедури, забезпечується конфіденційність для вкладників капіталу, їх захист і високий рівень професійного обслуговування. Завдяки цьому тут створюються надзвичайно привабливі умови для інвесторів, здійснення широкомасштабних фінансових і торгово-посередницьких операцій.

Очікується створення офшорно-страхового центру в італійському Трієсті (відповідне урядове рішення ще не набрало чинності).

Країни, які можна вважати офшорними зонами[ред. | ред. код]

Британські острівні регіони[ред. | ред. код]

Близький Схід[ред. | ред. код]

Центральна та Південна Америка[ред. | ред. код]

Європа[ред. | ред. код]

Карибський регіон[ред. | ред. код]

Африка[ред. | ред. код]

Азія та Тихоокеанський регіон[ред. | ред. код]

Частина інформації в цій статті застаріла. Будь ласка, допоможіть Вікіпедії, оновивши її. (грудень 2006)

uk.wikipedia.org

оффшорный — это… Что такое оффшорный?

  • ОФФШОРНЫЙ — ОФФШОРНЫЙ, ОФФ ШОРНЫЙ [произв. Словарь иностранных слов русского языка

  • оффшорный — прил., кол во синонимов: 2 • нерезидентный (2) • офшорный (1) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 …   Словарь синонимов

  • Оффшорный — (от англ. offshore) 1) за пределами морской границы, заморский, заокеанский, иностранный; 2) осуществляемый (о бизнесе) в других странах …   Краткий словарь основных лесоводственно-экономических терминов

  • оффшорный — см. офшор; ая, ое. О ая компания …   Словарь многих выражений

  • Оффшорный аутсорсинг — Оффшорный аутсорсинг  один из видов аутсорсинга, предполагающий передачу некритичных для бизнеса процессов компаниям, находящимся в географическом удалении. Иными словами  это взаимовыгодное сотрудничество компаний, при котором… …   Википедия

  • Оффшорный банк — финансово кредитный институт, оказывающий финансовые услуги только нерезидентам. Нерезидентами могут быть иностранные юридические и физические лица. К нерезидентам также относятся и оффшорные компании, зарегистрированные в той же стране, что и… …   Википедия

  • Оффшорный банк — банк, выведенный из под национального регулирования, все операции в котором ведутся в иностранной валюте. Обычно оффшорный банк организуется с целью доступа к международной сети корреспондентских банковских счетов. По английски: Off shore bank См …   Финансовый словарь

  • Оффшорный центр размещения — оффшорный финансовый центр, используемый международными банками как место для учреждения отделений для размещения определенных депозитов и займов. По английски: Offshore Booking Center См. также: Оффшорные банки Финансовый словарь Финам …   Финансовый словарь

  • Оффшорный профит-центр — отделение крупного международного банка или многонациональной корпорации, расположенное в оффшорном центре. По английски: Offshore profit center См. также: Оффшорные банки Финансовый словарь Финам …   Финансовый словарь

  • Оффшорный фонд — инвестиционный фонд, расположенный в оффшорной зоне, предлагающий иностранным клиентам налоговые льготы. По английски: Off shore fund См. также: Инвестиционные фонды Оффшорные компании Финансовый словарь Финам …   Финансовый словарь

  • dic.academic.ru

    Отправить ответ

    avatar
      Подписаться  
    Уведомление о